Зорі ясні полум’яні

Знову осінь листям вкрила парки, вулиці, дома.
Осипається калина та жевріє перецвіт.
Розкажи знайомим, друзям: долі кращої нема,
І в країну повертайся, де горить родини світ.

Я в житті зазнав немало і проїхав сто доріг,
Сльози бачив на березах, бачив журавлиний клин,
Неосяжних горизонтів мрією торкнутись міг,
І любов до мандрування з юності несе мій син.

Подивись навколо, друже, трави, квіти — навкруги,
Осипаються каштани, полум’ям палає клен,
Листопад вражає сяйвом, радість мчить за береги,
У думках лунає спогад, той, що сяє із давен.
Може, десь — краї чудесні, може, десь чекають нас,
Я з дороги повертаюсь, мрії мчаться навздогін.
Не знайти землі дорожче, я скажу вам без прикрас,
І країна наша — краща із замріяних країн.